Ну это не совсем ЛитРПГ, тут это скорее "закваска" , а так больше напоминает попаданство в фэнтази из неотдаленного (и слегка альтернативного) будущего. В целом читать можно, но уж очень долго авторы раскачиваются, политические пассажи - не в тему, а недо-ЛитРПГ скорее мешает. Но ближе к концу хрень немного рассевается и становится интересней.
Уже с первой главы понимаешь что автор педант, даже не так автор ужасный педантище :) Ну и в результате получаем очень странное ощущение - водсе в целом и интересно, а что там дальше, но УЖАСНО нудно, все события - в час по ложке, хотя "детализация" на должном уровне. Для тех кто это любит. И да, это не ЛитРПГ , точнее не классическая ЛитРПГ, а что-то очень странное, где игра даже не сеттинг, а так, легкий фон вдалеке. а так ближе наверное к чистой фантастике.
Не знаю, вроде и не плохо и все каноны "жанра" соблюдены и явных ляпов нет и сюжет не так уж избит - есть своя, оригинальная историй, но... вот не хватает чего-то и все, не затягивает история совершенно.
Данная книга в целом - разочарование, автор "зарезал" почти все перспективные линии развития сюжета, а первая примерно треть книги - нудный бред. Потом правда становится интереснее и накручиваются новые линии и интриги, но осадочек то остался.
Павутина Ларсона
Непогане продовження. У чомусь і цікаво, місцями і досягнуто того тексту С.Ларсона. Але уже не те. Чи то історія уже вичерпала свої можливості, чи то уже немає сюжету та теми, тієї інтриги та сюжету. Або ж просто автор не зміг підняти той рівень, який був в оригіналі.
І знову ж та сама тема, продовження темних закутків Лісбет. Чомусь не згадується деталі Мікаеля та інших. Невже у них немає таємниць? Також у минулих частинах було ніби більше руху, більше задіяно людей. Усе більш таємнично.
Переклад дивний, неначе перекладач не знає інших слів, окрім слова "хакер". Усе у нього - хакнули і хакери. Смішно. Чому ж не написати - зламали, отримали доступ, знайшли місця де можна проникнути, проникнули в мережу, зірвали захисний шар, отримали паролі, відстежили усі лазівки, так і далі.
І знову надсекрети, надорганізації. Усе заради багатства та власної вигоди. Корупція та усунення усього і усіх що заважає збагатити самих себе. Звичайнісінький клан мафії, який захищає своє корито. Де вона прокормилася та усе одно продовжує пастися і надалі там. Нічого нового та цікавого.
Уособлення злочинного світу, який збагачується на крові бідних. Усе продовжується та набуває нових обертів у сучасному світі. Залучаються нові люди і нові способи обдирання. Усе це показано як би перемога над бандою. Та насправді, дрібне непорозуміння і звичайна зачистка і відновлення з новими силами та кадрами і місцем перебування учасників. Нові мародерства та нові способи пограбувань.
Багато чого неймовірного у житті трапляється. Та на жаль і дещо занедбано. Усе ніби кинуто на плин часу. Ніби без вороття. Ніби ніхто не відповідає за усе це. Можливо. Але рука чогось чи когось слідкує за усіма. З часом усе оновлюється, закриваються двері у невизначеність. І це уже не жарти. Природа затягує свої рани, береже тих що безпричинно знищене. І тоді саме марево, та енергія болю та проклять виливається. І уже не має значення скільки часу пройшло і де це було. Витік відбувся. Через покоління, перевтілення чи то душ, чи то аури чи ще щось. Бажає справедливого вирішення.
І ось це відбулося. Це справді той безсмертний Фенікс. І Справедливість. Нічого не забуто, нічого не стерто. Усе відплачено.
Містика і готика тут поражає! Неначе середньовіччя, де сплітаються усі невідомі та примарні події. Оце так уміти подати матеріал! Честь і хвала автору!
Так і завжди. Вимагаючи чогось, ми втрачаємо найкраще. Те що дає нам істину життя. Наука втрачає цінне, ганяючись за примарним. Адже, маючи такі можливості ми змінюємо не майбутнє, а минуле теж. Особливо, коли ми самі з минулого.
У даному моменті, історія людей змінилася на краще. Саме завдяки цим двом. Вони там, у минулому, де панує страх та ненависть, дали надію. На любов і довіру до самих себе та оточуючих.
І завдяки цьому ще існує наш світ.
Не тому, що стара людина зможе розповісти сучасним. А саме діти бачачи події та наше до нас відношення. Змінюють майбутнє. Нас самих і інших прийдешніх поколінь.
Не пошло, в целом это не ЛитРПГ, а скорее этакая социально-философская фантастика в антураже ЛитРПГ, где последнее не больше чем фон. Вот только философии там .. очень поверхностно, для дебилов, все идеи можно сформулировать как "не в деньгах счастье" , "злобный оскал корпораций" и подобное.
Не плохо, в чем-то хуже чем начало, в чем-то лучше, но в целом интересно. Жалко продолжения нет и судя по дате выхода этой части уже не будет. Хотя по крайней мере в основной истории автор все же поставил точку - все "локальные" загадки разрешились.
В целом не плохо, правда раньше уже читал и понравилось тогда больше, наверно вкус изменился или перенасытился другими Литрпг, сейчас выглядит уже не настолько оригинально как было. А вообще интересно.
Достойный пример как НЕ НАДО писать ЛитРПГ. Собственно автору не стоило бы писать вообще. Муть, да еще и с логикой проблемы. Короче просто не интересно и вызывает легкое раздражение, попадалось конечно и похуже, но этот автор.. не автор. Адью.
В целом неплохо, но слабее первого, как только события пошли на Земле (а так ждал возвращения в надежде что будет интересно...) так сразу стало несколько нудновато и скучновато. И дело не в "президенте Иванове" и некой альтернативности, а просто в том что ожидалось большее. Правда к концу сюжет опять немного ожил.
Все так же не плохо, хотя по моему появилось ощущение что автор не знает куда дальше рулить, какие из заложенных сюжетных линий развивать. Да и короче в два раза чем первые две. Но все равно очень даже с удовольствием читается.