U-la
2016-10-23 17:49:31
Свартхевди - северянин (СИ)
Кол-во ответов 0
Мне не совсем импонирует подобный стиль изложения, однако разок почитать можно.
Книга по большей части как анекдот воспринимается, развлекательное чтиво оно и есть.
Книга по большей части как анекдот воспринимается, развлекательное чтиво оно и есть.
Хоссподя… Какой черт меня дернул читать ЭТО УГ?!
Втопкувтопкувтопкувтопку!!!!!! *отплевываясь от почти двух глав прочитанного*
Втопкувтопкувтопкувтопку!!!!!! *отплевываясь от почти двух глав прочитанного*
***
Читаемо, но мне не понравилось. Ни сюжет, ни система магии, ни повествование от кучи персов (более 5-ти точно). Еще и скучным всё показалось, за пять прочитанных глав сюжет ничем не зацепил.
Піжама для закоханих
Недаремно люди говорять, любов зближує. А якщо це любов не лише до людей, а і до тварин? Здавалося би, що якесь кошеня, варто за нього так сперечатися? Виявляється що варто. Саме тут ми стоїмо на роздоріжжі. Ми створюємо нове життя. Потрібен лише привід. Ні, не тільки ради кошеняти. Ми випробовуємо самі себе. Якщо ми змогли доказати, що варті, що можемо забезпечити матеріально і в любові та вірності. Ми зможемо усе! Це лише початок до чогось більшого.
Вичерпавши усі аргументи, ми покладаємося на долю. Саме Доля звела людей, через тварину. Полюбиш тваринку, полюбиш і людину. Тут не потрібне багатство, мода, крутість чи ще щось. Лише почуття. Саме це ми втрачаємо. Отримуючи тільки хтивість і затуманеними очима, дивимося на світ. Тварини цього не розуміють. Вони дарують свою любов і ласку. Без якоїсь вигоди, без понтів, без шуму. Вірність і доброта яка безмежна і неповторна. Одягніть на себе піжаму, скиньте усе зайве із себе, одягніть те що по суті і не потрібне. Але воно знадобиться, воно покаже тільки ваше серце. А от серце потрібно одягти в чисту одежу. Хоча би на сон, на сон, де ми присипаємо усе погане, відкривши душу і тіло такими як воно є.
Отож, учіться, в тих хто дійсно не заподіє вам зла.
— Котенок не придвинулся. А ты — да!
Недаремно люди говорять, любов зближує. А якщо це любов не лише до людей, а і до тварин? Здавалося би, що якесь кошеня, варто за нього так сперечатися? Виявляється що варто. Саме тут ми стоїмо на роздоріжжі. Ми створюємо нове життя. Потрібен лише привід. Ні, не тільки ради кошеняти. Ми випробовуємо самі себе. Якщо ми змогли доказати, що варті, що можемо забезпечити матеріально і в любові та вірності. Ми зможемо усе! Це лише початок до чогось більшого.
Вичерпавши усі аргументи, ми покладаємося на долю. Саме Доля звела людей, через тварину. Полюбиш тваринку, полюбиш і людину. Тут не потрібне багатство, мода, крутість чи ще щось. Лише почуття. Саме це ми втрачаємо. Отримуючи тільки хтивість і затуманеними очима, дивимося на світ. Тварини цього не розуміють. Вони дарують свою любов і ласку. Без якоїсь вигоди, без понтів, без шуму. Вірність і доброта яка безмежна і неповторна. Одягніть на себе піжаму, скиньте усе зайве із себе, одягніть те що по суті і не потрібне. Але воно знадобиться, воно покаже тільки ваше серце. А от серце потрібно одягти в чисту одежу. Хоча би на сон, на сон, де ми присипаємо усе погане, відкривши душу і тіло такими як воно є.
Отож, учіться, в тих хто дійсно не заподіє вам зла.
— Котенок не придвинулся. А ты — да!
Вибір професії
Інколи потрібно не цуратися роботи. Навіть будь-якої роботи. У житті буває усіляке. Головне вчасно зупинитися. Хоча, можливо, і не варто? Якщо ти вибереш із більш грішного, менш грішне, то , мабуть, це уже більш пробачається нам? Хто зна'... Вибір за нами. У кожного своя доля. Це можливо, лише для того, щоб показати, що інколи деякі жебраки бувають і порядніші ніж інші?
Краще уже так, із обманом, ніж із злочином. Дивлячись на сьогодення багато хто згодиться. Краще мати справу із сумирним,
ніж з п'яничкою і дебоширом? Головне не падати духом. Жебрацтво, по собі все таки промисел. І потрібно до цього ставитися відповідно. Адже це для когось спосіб виживання.
Інколи потрібно не цуратися роботи. Навіть будь-якої роботи. У житті буває усіляке. Головне вчасно зупинитися. Хоча, можливо, і не варто? Якщо ти вибереш із більш грішного, менш грішне, то , мабуть, це уже більш пробачається нам? Хто зна'... Вибір за нами. У кожного своя доля. Це можливо, лише для того, щоб показати, що інколи деякі жебраки бувають і порядніші ніж інші?
Краще уже так, із обманом, ніж із злочином. Дивлячись на сьогодення багато хто згодиться. Краще мати справу із сумирним,
ніж з п'яничкою і дебоширом? Головне не падати духом. Жебрацтво, по собі все таки промисел. І потрібно до цього ставитися відповідно. Адже це для когось спосіб виживання.
Старая как мир история.
Если кто то не нужен от него избавляются. Понятное дело. Но зачем валить на других все свои пороки? Зачем убивать? Можно и попроще - выгнать и выбросить из жизни. Ведь иногда мы сами во всем виноваты. Сами сделали то о чем жалеем. Сами и несем наказание.
Вот и здесь, мы видим как жадность фраера сгубила. Особенно такого фраера. Ну и черт с ним! Точнее разоблачения и тюрьма.
Если кто то не нужен от него избавляются. Понятное дело. Но зачем валить на других все свои пороки? Зачем убивать? Можно и попроще - выгнать и выбросить из жизни. Ведь иногда мы сами во всем виноваты. Сами сделали то о чем жалеем. Сами и несем наказание.
Вот и здесь, мы видим как жадность фраера сгубила. Особенно такого фраера. Ну и черт с ним! Точнее разоблачения и тюрьма.
Ничего нового нет
Как и всегда. Виноват тот кто невиновен. Ясное дело, что преступник не желает отвечать за свои поступки. Легче отдать на казнь того кто его самого выследил. Выследил и уличил, желал восстановить справедливость. И свалить все свои грехи тоже на него. А как же, он же тоже замешан. Он там был, он имеет все необходимое, он и исчезает.
Истинный виновник недосягаем. Особенно когда дело идет с таким размахом. Дело политической важности. Дело из интересов государства. А там виновников не должно быть. Ибо все куплено или за шантаж и попиарится можно.
Сегодня такое сплошь и рядом случается. Ничего нового нет. Разница во времени и возможностях. Нужно бы и сейчас хорошо вымести всех предателей и лицемеров. Может тогда и жизнь наладится?
Ведь не только в нас, но и в других странах такое было и есть. Нечего гордится или восхвалять. Даже и ругать и указывать на других. Сами мы виноватые во всем. Сами и страдаем.
Мы в ответе за тих кого воспитали, точнее посадили на эти должности. И вовремя не убрали от прибыльного места. Но свинья всегда найдет грязь. Нужно только найти эту свинью. И уничтожить раз и навсегда. Тогда и другие не пойдут, хотя...
Как и всегда. Виноват тот кто невиновен. Ясное дело, что преступник не желает отвечать за свои поступки. Легче отдать на казнь того кто его самого выследил. Выследил и уличил, желал восстановить справедливость. И свалить все свои грехи тоже на него. А как же, он же тоже замешан. Он там был, он имеет все необходимое, он и исчезает.
Истинный виновник недосягаем. Особенно когда дело идет с таким размахом. Дело политической важности. Дело из интересов государства. А там виновников не должно быть. Ибо все куплено или за шантаж и попиарится можно.
Сегодня такое сплошь и рядом случается. Ничего нового нет. Разница во времени и возможностях. Нужно бы и сейчас хорошо вымести всех предателей и лицемеров. Может тогда и жизнь наладится?
Ведь не только в нас, но и в других странах такое было и есть. Нечего гордится или восхвалять. Даже и ругать и указывать на других. Сами мы виноватые во всем. Сами и страдаем.
Мы в ответе за тих кого воспитали, точнее посадили на эти должности. И вовремя не убрали от прибыльного места. Но свинья всегда найдет грязь. Нужно только найти эту свинью. И уничтожить раз и навсегда. Тогда и другие не пойдут, хотя...
Ничего нового нет
Как и всегда. Виноват тот кто невиновен. Ясное дело, что преступник не желает отвечать за свои поступки. Легче отдать на казнь того кто его самого выследил. Выследил и уличил, желал восстановить справедливость. И свалить все свои грехи тоже на него. А как же, он же тоже замешан. Он там был, он имеет все необходимое, он и исчезает.
Истинный виновник недосягаем. Особенно когда дело идет с таким размахом. Дело политической важности. Дело из интересов государства. А там виновников не должно быть. Ибо все куплено или за шантаж и попиарится можно.
Сегодня такое сплошь и рядом случается. Ничего нового нет. Разница во времени и возможностях. Нужно бы и сейчас хорошо вымести всех предателей и лицемеров. Может тогда и жизнь наладится?
Ведь не только в нас, но и в других странах такое было и есть. Нечего гордится или восхвалять. Даже и ругать и указывать на других. Сами мы виноватые во всем. Сами и страдаем.
Мы в ответе за тих кого воспитали, точнее посадили на эти должности. И вовремя не убрали от прибыльного места. Но свинья всегда найдет грязь. Нужно только найти эту свинью. И уничтожить раз и навсегда. Тогда и другие не пойдут, хотя...
Как и всегда. Виноват тот кто невиновен. Ясное дело, что преступник не желает отвечать за свои поступки. Легче отдать на казнь того кто его самого выследил. Выследил и уличил, желал восстановить справедливость. И свалить все свои грехи тоже на него. А как же, он же тоже замешан. Он там был, он имеет все необходимое, он и исчезает.
Истинный виновник недосягаем. Особенно когда дело идет с таким размахом. Дело политической важности. Дело из интересов государства. А там виновников не должно быть. Ибо все куплено или за шантаж и попиарится можно.
Сегодня такое сплошь и рядом случается. Ничего нового нет. Разница во времени и возможностях. Нужно бы и сейчас хорошо вымести всех предателей и лицемеров. Может тогда и жизнь наладится?
Ведь не только в нас, но и в других странах такое было и есть. Нечего гордится или восхвалять. Даже и ругать и указывать на других. Сами мы виноватые во всем. Сами и страдаем.
Мы в ответе за тих кого воспитали, точнее посадили на эти должности. И вовремя не убрали от прибыльного места. Но свинья всегда найдет грязь. Нужно только найти эту свинью. И уничтожить раз и навсегда. Тогда и другие не пойдут, хотя...
Это ведь 1 книга серии. Есть еще по крайней мере 4 книги. И есть у знакомого. Сканировать или нет? Интересно кому-нибудь творчество этого автора?
***
Читаемо, но! Очень монотонно и скучно.
Автор уделил внимание только характеру-поступкам гг-ни. Все второстепенные персонажи даже картоном назвать — приукрасить действительность. Нет, реально, как куклы какие-то: в нужном месте, на отведенных полочках, с заготовленным алгоритмом слов и действий!
Диалоги «тяжелые», больше на допрос-доклад похожи. А куски эпизодов чаще всего заканчивались так: «И все погрузилось во тьму». Блеск! Прям-таки изящнейший литературный прием! Сюжет, мир, магия, учеба — ни о чем. Для чего все это было (особенно попаданство), хрен его знает…
Оценка — между «плохо» и «неплохо».
Автор уделил внимание только характеру-поступкам гг-ни. Все второстепенные персонажи даже картоном назвать — приукрасить действительность. Нет, реально, как куклы какие-то: в нужном месте, на отведенных полочках, с заготовленным алгоритмом слов и действий!
Диалоги «тяжелые», больше на допрос-доклад похожи. А куски эпизодов чаще всего заканчивались так: «И все погрузилось во тьму». Блеск! Прям-таки изящнейший литературный прием! Сюжет, мир, магия, учеба — ни о чем. Для чего все это было (особенно попаданство), хрен его знает…
Оценка — между «плохо» и «неплохо».
Сопливый поток бредового сознания. В топку.
Хня. Скучная, пресная, картонная хня!
Пришла уже некая пора,
Когда время остановилось для меня
Уходят за горизонт не одна мысля -
В любой день, в любое время года.
Стихи читаю,
А сам - телом отдыхаю,
Только работа ума и сердца в груди
Каков прекрасен мир и люди.
Тонко понят мир наш таков
Ты смогла, магия слов.
Когда все ушло,
Бессмертие пришло.
И читая, снова ты пронизать -
Снова смогла меня понять.
Письма из неоткуда и в некуда
Нашли своего читателя.
Когда время остановилось для меня
Уходят за горизонт не одна мысля -
В любой день, в любое время года.
Стихи читаю,
А сам - телом отдыхаю,
Только работа ума и сердца в груди
Каков прекрасен мир и люди.
Тонко понят мир наш таков
Ты смогла, магия слов.
Когда все ушло,
Бессмертие пришло.
И читая, снова ты пронизать -
Снова смогла меня понять.
Письма из неоткуда и в некуда
Нашли своего читателя.
Ну що ж, про вдячність забувають люди
Ось такі люди ще живуть на світі. І їм якось байдужа доля своїх батьків. Тих хто дав їм життя і виховав нас. Зробив такими дорослими і самостійними. Що ж, нехай буде так. Та як же вони будуть себе почувати, коли їх же самих настигне така сама доля?
Ось рядки відомої народної пісні підтверджують це.
Ну що ж, про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде:
Черешня всохне, мати оцвіте.
Звичайно, бувають різні батьки і діти. Різні відношення і стосунки між рідними. Та усе одно, не варто так робити. Навіть і через обставини чи через прохання самих немічних батьків. Вони же через любов до дітей бажають піти звідси. Щоб не заважати, щоб врятувати них. Це не просто примхи стареньких. Вони самі усвідомлюють що кажуть і самі беруть гріх за це на свою душу.
Це уже не пояснити, причин багато. Хоча і смерть неминуча, та варто зустріти і сприймати її із гідністю. І не намагатися прискорити її прихід. Людина має право на життя і на дбайливе ставлення до себе. Адже не відомо як Доля обійдеться із вами самими. Можливо краще, можливо ще гірше. Головне не допустити помилок. Врешті решт - залишити собі щось на спомин. Хоча би якусь нещасну курочку, яка і була єдиною втіхою старенької матері. Мабуть, дійсно, душа старенької споглядала би на все, і тішилася би що не заважає їм жити.
І тоді, хоча би не буде вас мучити совість. А це саме найважче і найважливіше у житті. Адже ви порушили Божу заповідь - "Шануй батька і матір твою".
Ось такі люди ще живуть на світі. І їм якось байдужа доля своїх батьків. Тих хто дав їм життя і виховав нас. Зробив такими дорослими і самостійними. Що ж, нехай буде так. Та як же вони будуть себе почувати, коли їх же самих настигне така сама доля?
Ось рядки відомої народної пісні підтверджують це.
Ну що ж, про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде:
Черешня всохне, мати оцвіте.
Звичайно, бувають різні батьки і діти. Різні відношення і стосунки між рідними. Та усе одно, не варто так робити. Навіть і через обставини чи через прохання самих немічних батьків. Вони же через любов до дітей бажають піти звідси. Щоб не заважати, щоб врятувати них. Це не просто примхи стареньких. Вони самі усвідомлюють що кажуть і самі беруть гріх за це на свою душу.
Це уже не пояснити, причин багато. Хоча і смерть неминуча, та варто зустріти і сприймати її із гідністю. І не намагатися прискорити її прихід. Людина має право на життя і на дбайливе ставлення до себе. Адже не відомо як Доля обійдеться із вами самими. Можливо краще, можливо ще гірше. Головне не допустити помилок. Врешті решт - залишити собі щось на спомин. Хоча би якусь нещасну курочку, яка і була єдиною втіхою старенької матері. Мабуть, дійсно, душа старенької споглядала би на все, і тішилася би що не заважає їм жити.
І тоді, хоча би не буде вас мучити совість. А це саме найважче і найважливіше у житті. Адже ви порушили Божу заповідь - "Шануй батька і матір твою".
Читав давно, знову перечитую.
Отже, як зрозуміло із назви, останній буде живий і винен у усіх злочинах. Хороший детектив із хорошою логікою і сюжетом. Також і головні герої непогано себе ведуть і такому випадку.
Хоча можна було би спочатку друзям домовитися, якось захистити себе для такої спроби ділення грошей. Адже зразу ясно до чого може дійти. І не важливо чи ви друзі чи ви багаті. Вороги і бідняки не перевелися, та і за плином часу може статися що завгодно. Слід бути обережним.
Як на сьогодні, багато хто укладає контракти, на будь який випадок і з будь якими наслідками. Відомо, якщо є закон, правила, домовленість, тощо. Завжди є можливість її обійти. Ось це і розповідається у романі.
Історія стара і нова. Нічого складного чи неймовірного.
Отже, як зрозуміло із назви, останній буде живий і винен у усіх злочинах. Хороший детектив із хорошою логікою і сюжетом. Також і головні герої непогано себе ведуть і такому випадку.
Хоча можна було би спочатку друзям домовитися, якось захистити себе для такої спроби ділення грошей. Адже зразу ясно до чого може дійти. І не важливо чи ви друзі чи ви багаті. Вороги і бідняки не перевелися, та і за плином часу може статися що завгодно. Слід бути обережним.
Як на сьогодні, багато хто укладає контракти, на будь який випадок і з будь якими наслідками. Відомо, якщо є закон, правила, домовленість, тощо. Завжди є можливість її обійти. Ось це і розповідається у романі.
Історія стара і нова. Нічого складного чи неймовірного.
Довольно интересное изложения истории. Интересный сюжет и развязка. Начинается хорошо, идет плавно, потом превращается в ужас, который будет прекращен.
Но ведь есть и другие легенды, которые опровергают сказки Перро и братьев Гримм. Так почему бы не поверить и этой? Может и в этой местности так и было?
Как-никак следует помнить о том что все наказуемо. И следует быть честным везде и с кем бы это не было. Но уж такие люди и такие обстоятельства. Такова жизнь.
Такова и история.
Но ведь есть и другие легенды, которые опровергают сказки Перро и братьев Гримм. Так почему бы не поверить и этой? Может и в этой местности так и было?
Как-никак следует помнить о том что все наказуемо. И следует быть честным везде и с кем бы это не было. Но уж такие люди и такие обстоятельства. Такова жизнь.
Такова и история.
Так, звісно же так. Одні книги пишуться для того щоб інших поучати, другі для розваги, треті, четверті і далі - для інших намірів.
Одна і та книги може бути об'єктом нерозуміння або і суперечок. Адже смаки в людей різні. Не кажучи про грамотність читача.
Хоча інколи книга може і прочитана, але уже і з іншим розумінням прочитаного. Просто так, для того щоб час швидше йшов. Багато такого було і буде. І не потрібно докучати людям своїми коментарями і обзивати людей. Ці люди не такі як вимагає книга. У різних прошарках суспільства різні книги.
Головне, що сама суть не змінилася. Антін брав книгу для розваги, і він із друзями розважалися як уміли. Саме так і повинно бути. Нещасному і бідному люду не до грамоти. Але усе таки вони читають...
Ця розповідь відмінно навчає як можна читати і мати свою думку і смаки. А варто би було декому стримувати себе писати гнівні чи хвалебні відгуки чи коментарі. Інколи натрапляєш на деякі відгуки - хороша чітка рецензія - а потім тебе гадять. Бо ти уже не тої думки як інші. Добре що на Лайвлібі такого не спостерігається. Подивитися би на Флібусту...
Ось така собі "Мужицкая арихметика" . Дійсно, не те і не тим і не тоді рахуємо.
Одна і та книги може бути об'єктом нерозуміння або і суперечок. Адже смаки в людей різні. Не кажучи про грамотність читача.
Хоча інколи книга може і прочитана, але уже і з іншим розумінням прочитаного. Просто так, для того щоб час швидше йшов. Багато такого було і буде. І не потрібно докучати людям своїми коментарями і обзивати людей. Ці люди не такі як вимагає книга. У різних прошарках суспільства різні книги.
Головне, що сама суть не змінилася. Антін брав книгу для розваги, і він із друзями розважалися як уміли. Саме так і повинно бути. Нещасному і бідному люду не до грамоти. Але усе таки вони читають...
Ця розповідь відмінно навчає як можна читати і мати свою думку і смаки. А варто би було декому стримувати себе писати гнівні чи хвалебні відгуки чи коментарі. Інколи натрапляєш на деякі відгуки - хороша чітка рецензія - а потім тебе гадять. Бо ти уже не тої думки як інші. Добре що на Лайвлібі такого не спостерігається. Подивитися би на Флібусту...
Ось така собі "Мужицкая арихметика" . Дійсно, не те і не тим і не тоді рахуємо.
Памяти саламандры
48701.jpeg
Вот слово — знак, но в нем начало,
мгновенный смысл, игра с огнем.
Мир замер, небо замолчало,
все сжалось и вместилось в нем.
Вот слово — искра, блеск, паренье,
путь млечный, сполохи огня.
И тьма. Как в первый день творенья
в той пустоте, где мир и я.
Слово непременно потянет за собой слова другие, а фраза — фразу.
Это хочет мир сказаться раз и навсегда, остаться здесь.
Больше нечего сказать. Она сама все сказала. Вечная память. Помним и любим.
48701.jpeg
Вот слово — знак, но в нем начало,
мгновенный смысл, игра с огнем.
Мир замер, небо замолчало,
все сжалось и вместилось в нем.
Вот слово — искра, блеск, паренье,
путь млечный, сполохи огня.
И тьма. Как в первый день творенья
в той пустоте, где мир и я.
Слово непременно потянет за собой слова другие, а фраза — фразу.
Это хочет мир сказаться раз и навсегда, остаться здесь.
Больше нечего сказать. Она сама все сказала. Вечная память. Помним и любим.
NNata
2025-10-04 10:03:20
Кол-во ответов 0
Читается легко. Но сюжет - мешанина из дичи. До конца не осилила
Пожелание: Хоть бы сделали весь цикл в одном одном «Приключение Томека Вильмовского» Альфреда Шклярского.
Не одна, а спинируемая государством. Институт позорища.
Diza
2025-09-16 22:34:30
Кол-во ответов 0
С юмором, чувством, расстановкой, да ещё и далеко не по шаблону для этого жанра
Читаю с огромным...
неплохо, больше мистики чем фантастики, приятный слог
ну и предскауемый хеппи-энд, которого все так ждут